Сніг усе пам'ята

Nadine Tikhonovitch

Десь на сході стріляють гармати, І день мимохідь ясноокий мина... О люті морози! Розучіть пам'ятати! Помолюся і знову засну близь вікна. І сніг постарілий блакитний Розділить зі мною цю тугу — Не друг він, а свідок єдиний Жаху людського і бруду. Тут давно не співають пташки, Тут вітер завжди холодніший, І тільки сиві, як брови, книжки Навіть за Всесвіт мудріші. А сніг не блищить на дорозі — Він дзеркало вражених дум, Ніколи ні віршам, ні прозі Не передати мій сум. Дихає люттю й суворо карає Та залишає назавжди зима... Обпалює очі світло криштальне, Бо сніг цей усе пам'ята...

2021-02-22 22:45:51

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Твоя Відьма

Пронизливо🥴😥🧊

Відповісти

2021-03-01 16:59:12

02katy18

🖤🕯️

Відповісти

2021-10-15 19:59:49

Подобається

Твоя Відьма

Неперевершено! Читаю знов і божеволію від когожного рядочка!

Відповісти

2022-09-29 23:15:36

Інші вірші поета

Усе мине! Tutto passerà! Зустрічами нашими... Біоритми Шкарпетками заручені

Інші поети

Самоскид!

@malse

Asker Nerys

@Asker_Nerys

Alis Tulupa

@alis_tulupa

Схожі вірші

Всі

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

1468

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

1960