Сніг усе пам'ята
Nadine Tikhonovitch
Десь на сході стріляють гармати, І день мимохідь ясноокий мина... О люті морози! Розучіть пам'ятати! Помолюся і знову засну близь вікна. І сніг постарілий блакитний Розділить зі мною цю тугу — Не друг він, а свідок єдиний Жаху людського і бруду. Тут давно не співають пташки, Тут вітер завжди холодніший, І тільки сиві, як брови, книжки Навіть за Всесвіт мудріші. А сніг не блищить на дорозі — Він дзеркало вражених дум, Ніколи ні віршам, ні прозі Не передати мій сум. Дихає люттю й суворо карає Та залишає назавжди зима... Обпалює очі світло криштальне, Бо сніг цей усе пам'ята...
2021-02-22 22:45:51
42
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Твоя Відьма
Пронизливо🥴😥🧊
Відповісти
2021-03-01 16:59:12
1
02katy18
🖤🕯️
Відповісти
2021-10-15 19:59:49
Подобається
Твоя Відьма
Неперевершено! Читаю знов і божеволію від когожного рядочка!
Відповісти
2022-09-29 23:15:36
1
Інші вірші поета
Своєю дорогою Що небо впаде... Місячна ніч Подих вічності
Інші поети
Любов Гаврищук
@lyubov_gavrishchuk
Nazar Pytsyk
@bez_talanta
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
6057
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4204