Час зберіг тебе...

Nadine Tikhonovitch

Ніч ковтає синє небо. Зазирни із потойбіччя: Я доросліша за тебе – Вкрите зморшками обличчя. І в очах застигне подив – Обдурив годинник нас... Я роблю останній подих Та їдкий ковтаю час. Ти не п'єш смачної кави, Та й у дзеркалі – пітьма, І немає зліше кари, Ніж шукати світ дарма... Ніч ковтає біле сонце, Ніч краде грайливі сни – Засинаю на віконці, Доки спиш ти у труні. Хоч забрав тебе уранці – Я доросліша за тебе! – Час зберіг і юність пальців, І очей блискуче небо...

2021-07-22 20:35:56

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (7)

Синий Демон

😭

Відповісти

2021-10-29 21:57:00

Подобається

Твоя Відьма

Э вірші, які складно коментувати...

Відповісти

2021-11-25 16:26:01

Подобається

Оксана

Боляче.

Відповісти

2022-10-08 12:11:55

Подобається

Інші вірші поета

Воля Що небо впаде... Байдужість 23.02 — напередодні

Інші поети

Аня

@Ann_000

Любов Гаврищук

@lyubov_gavrishchuk

Bint __Abdoolrahman

@bint_abdoolrahman

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15946

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11546