Час зберіг тебе...
Nadine Tikhonovitch
Ніч ковтає синє небо. Зазирни із потойбіччя: Я доросліша за тебе – Вкрите зморшками обличчя. І в очах застигне подив – Обдурив годинник нас... Я роблю останній подих Та їдкий ковтаю час. Ти не п'єш смачної кави, Та й у дзеркалі – пітьма, І немає зліше кари, Ніж шукати світ дарма... Ніч ковтає біле сонце, Ніч краде грайливі сни – Засинаю на віконці, Доки спиш ти у труні. Хоч забрав тебе уранці – Я доросліша за тебе! – Час зберіг і юність пальців, І очей блискуче небо...
2021-07-22 20:35:56
33
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Синий Демон
😭
Відповісти
2021-10-29 21:57:00
Подобається
Твоя Відьма
Э вірші, які складно коментувати...
Відповісти
2021-11-25 16:26:01
Подобається
Оксана
Боляче.
Відповісти
2022-10-08 12:11:55
Подобається
Інші вірші поета
Заберіть з мого серця цей біль! Безславно Зізнання Посивілий чоловік
Інші поети
Kristin
@Khris_K
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3616
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12846