На "Ви"
Я до неї звертаюсь на «Ви» І так рідко в очі зелені Кидаюсь стрімко, ніби у рви, А миті розлук — незчисленні… Хоч і ледве роблю поруч вдих, Моє дихання все не згасає — Я і слів не боюсь крижаних: Цей холод мене обпікає… Та розтинають серце ножі, Як вона буває не в дусі — Ми із нею настільки чужі, Хоч і я за неї молюся… У нас з нею жодного чаю І жодної кави, що прикро, Та стало подобою раю Її проводжати до хвіртки… Наші життя паралельні — Я про це достеменно знаю… І вона б розізлилась, певно, Цей вірш дочитавши до краю… Ми, мов далекі два острови, Які океан омиває: Я до неї звертаюсь на «Ви», Та серце до неї злітає…
2024-07-12 15:34:57
10
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Серафім
Дуже чуттєво. Колись ви сказали мені, що вірші жінки присвячені жінці - неймовірні. І знаєте, це дійсно так. Дякую за ваше повернення.
Відповісти
2024-07-14 20:05:31
1
Nadine Tikhonovitch
@Серафім дякую)
Відповісти
2024-07-15 19:12:46
Подобається
Nadine Tikhonovitch
@Серафім Так буває, якщо неймовірні жінки, яким їх присвячують...
Відповісти
2024-07-15 19:13:18
1
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5694
I Saw a Dream
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16734