На "Ви"
Я до неї звертаюсь на «Ви»
І так рідко в очі зелені
Кидаюсь стрімко, ніби у рви,
А миті розлук — незчисленні…
Хоч і ледве роблю поруч вдих,
Моє дихання все не згасає —
Я і слів не боюсь крижаних:
Цей холод мене обпікає…
Та розтинають серце ножі,
Як вона буває не в дусі —
Ми із нею настільки чужі,
Хоч і я за неї молюся…
У нас з нею жодного чаю
І жодної кави, що прикро,
Та стало подобою раю
Її проводжати до хвіртки…
Наші життя паралельні —
Я про це достеменно знаю…
І вона б розізлилась, певно,
Цей вірш дочитавши до краю…
Ми, мов далекі два острови,
Які океан омиває:
Я до неї звертаюсь на «Ви»,
Та серце до неї злітає…
2024-07-12 15:34:57
10
4