На "Ви"
Nadine Tikhonovitch
Я до неї звертаюсь на «Ви» І так рідко в очі зелені Кидаюсь стрімко, ніби у рви, А миті розлук — незчисленні… Хоч і ледве роблю поруч вдих, Моє дихання все не згасає — Я і слів не боюсь крижаних: Цей холод мене обпікає… Та розтинають серце ножі, Як вона буває не в дусі — Ми із нею настільки чужі, Хоч і я за неї молюся… У нас з нею жодного чаю І жодної кави, що прикро, Та стало подобою раю Її проводжати до хвіртки… Наші життя паралельні — Я про це достеменно знаю… І вона б розізлилась, певно, Цей вірш дочитавши до краю… Ми, мов далекі два острови, Які океан омиває: Я до неї звертаюсь на «Ви», Та серце до неї злітає…
2024-07-12 15:34:57
10
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Серафім
Дуже чуттєво. Колись ви сказали мені, що вірші жінки присвячені жінці - неймовірні. І знаєте, це дійсно так. Дякую за ваше повернення.
Відповісти
2024-07-14 20:05:31
1
Nadine Tikhonovitch
@Серафім дякую)
Відповісти
2024-07-15 19:12:46
Подобається
Nadine Tikhonovitch
@Серафім Так буває, якщо неймовірні жінки, яким їх присвячують...
Відповісти
2024-07-15 19:13:18
1
Інші вірші поета
Листи Усе мине! Tutto passerà! Те, що для тебе дурниці... Таке кохання - це боляче!
Інші поети
Beautifulinwhite
@Beautifulinwhite
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2430
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2234