Шостий рік
Nadine Tikhonovitch
Я стільки разів уже відпускала в небо рябе, Що всяку надію втратила відпустити тебе. Я стільки разів чекала на телефонний дзвінок І стільки разів губилась серед тривожних думок… Стільки років без тебе тягнулися, наче віки, Та збережений памʼяттю останній дотик руки... І досі небо осіннє сповнене тих же тривог, І скільки разів його малювала, знає лиш Бог. Я вже подолала безліч доріг, безліч етапів, Де проклинала та пробачала, різала навпіл… Я стільки разів тебе відпускала й досі ніяк — Ти досі мене зігріваєш, світиш, наче маяк. Я стільки разів молила викреслить дату цю геть І скільки разів намагалась обдурити я смерть… Стільки спроб забути крізь роки і кожна з них — марна, Інколи навіть здається: світ — психічна лікарня. Я знову палю календар: в датах заточений крик — Я намагаюсь це відпустить шостий бісовий рік. 03.09.23
2023-09-03 21:51:12
12
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Ален Тім
Це дуже тяжко, сумно та боляче... І дуже прикро, що це сталося та мучить уже шостий рік поспіль. Деякі речі складно відпусти навіть за багато років, але я все ж таки бажаю відпусти🫶
Відповісти
2023-09-08 14:18:40
1
Ален Тім
Щиро бажаю
Відповісти
2023-09-08 14:18:49
1
Nadine Tikhonovitch
@Ален Тім Сподіваюсь, коли-небудь у мене це вийде
Відповісти
2023-09-08 14:26:01
1
Інші вірші поета
Чи плачеш ти, серце? Я знову краду твою міміку... Світ рожевого кольору Торнадо
Інші поети
Ana T77
@ana_tanjina
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1935
" Вздох неба "
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
2399