Шостий рік
Nadine Tikhonovitch
Я стільки разів уже відпускала в небо рябе, Що всяку надію втратила відпустити тебе. Я стільки разів чекала на телефонний дзвінок І стільки разів губилась серед тривожних думок… Стільки років без тебе тягнулися, наче віки, Та збережений памʼяттю останній дотик руки... І досі небо осіннє сповнене тих же тривог, І скільки разів його малювала, знає лиш Бог. Я вже подолала безліч доріг, безліч етапів, Де проклинала та пробачала, різала навпіл… Я стільки разів тебе відпускала й досі ніяк — Ти досі мене зігріваєш, світиш, наче маяк. Я стільки разів молила викреслить дату цю геть І скільки разів намагалась обдурити я смерть… Стільки спроб забути крізь роки і кожна з них — марна, Інколи навіть здається: світ — психічна лікарня. Я знову палю календар: в датах заточений крик — Я намагаюсь це відпустить шостий бісовий рік. 03.09.23
2023-09-03 21:51:12
12
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Ален Тім
Це дуже тяжко, сумно та боляче... І дуже прикро, що це сталося та мучить уже шостий рік поспіль. Деякі речі складно відпусти навіть за багато років, але я все ж таки бажаю відпусти🫶
Відповісти
2023-09-08 14:18:40
1
Ален Тім
Щиро бажаю
Відповісти
2023-09-08 14:18:49
1
Nadine Tikhonovitch
@Ален Тім Сподіваюсь, коли-небудь у мене це вийде
Відповісти
2023-09-08 14:26:01
1
Інші вірші поета
Наснись, мандруючи Всесвітом... Насилля Місячна ніч "Ми усе подолаємо разом..."
Інші поети
Emily Mcbroom
@Lol_books
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1538
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2367