Маленький привид з вишневим серцем
Nadine Tikhonovitch
Твій привид маленький іскристо сміється, Ховає свій сум у вишневу усмíшку І завжди прямує орбітою пішки — Маленький володар великого серця... Він міг би собою лякать перехожих І коханих міняти, неначе маньяк, Але наче маленький вишневий черв'як, Зжирає себе же заради дорожчих... Твій привид палає вогнями із вишні, Сміється, як шут, як дитина, радіє, Чека, як собака, і мріє, і мріє, Ховаючи сльози в разгублені вірші...
2022-10-23 14:17:44
26
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Оксана
Як завжди: по-вишневому чарівно!
Відповісти
2022-10-28 12:59:54
2
Твоя Відьма
Ти настільки вишнева, що я уже перестала споживати щось, якщо там немає вишні 🍒
Відповісти
2022-10-29 23:46:09
2
Nadine Tikhonovitch
@Твоя Відьма Не повіриш, але я — також)
Відповісти
2022-10-30 00:42:51
Подобається
Інші вірші поета
Печуть на тілі... "Я — скрізь" Ти вабиш мене 23.02 — напередодні
Інші поети
Veronika
@vera_syvorova
Схожі вірші
Всі
12
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
8761
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1774