Врятуй мене

Nadine Tikhonovitch

Врятуй мене, поки це можливо, Немає поки зайвих дір від куль Й під ногами не розкрита прірва — Я вже тону... Врятуй мене, врятуй! Я про це шепочу так відверто І безсоромно тілом всім кричу — Так, я лиш втомилася, напевно, Тож дай мені напитись досхочу... Хоч від цього саме нетвереза, Дай мені набутися з тобою, Витягни із серця мого лезо — Я побіжу знайомою тропою... А ти врятуй мене від цих думок — Щезнуть хай, як ти щезаєш в місті... Якщо не я, то ти, можливо, Бог? Ні! Не покладай на мене місій! Врятуй мене — раптом це важливо? Не дай упасти та піти на дно, Врятуй мене, поки це можливо, Врятуй, якщо тобі не все одно...

2023-02-09 21:02:28

20

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Eneli Fox

Дає задуматися)

Відповісти

2023-02-11 10:37:54

1

Твоя Відьма

Справді треба задуматися... Близькі тонуть так беззвучно... А можливо, їх ще можна врятувати?

Відповісти

2023-02-13 21:09:20

2

Оксана

Шкода, що ми не чуємо тих, хто нам кричить...

Відповісти

2023-03-19 18:01:12

1

Схожі вірші

Всі

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

39

9

1425

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

1314