Безславно

Nadine Tikhonovitch

Давай про нас не напишуть в новинах І про інших нехай складають віршí, А ми збережемо віру в обіймах І рушимо тихо до власних вершин... Нехай же із нас не зроблять героїв Захопливих книг і сумного кіно, Де серед безглуздя тисячі воїн Загинуть найкращі в кінці все одно... Благаю, давай з тобою лиш жити — До історій інші нехай увійдуть... Втомилась втрачати — хочу любити І разом прожити безславную путь.

2022-11-27 15:56:15

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (7)

Сандра Мей

Гарно. Чудово сказано й передано почуття. Я відчула у вірші прагнення жити без усіх турбот. Жити звичайним повсякденним життям без пригод. Щоб ніхто й не знав про їхнє існування крім них самих. Тобто вони хочуть жити життям тихим й спокійним. #ЧВ

Відповісти

2022-12-10 14:42:24

Юлія Богута

Вірш перегукується з моїм) я теж не хочу жити в підручнику і стати частиною історії. Принаймні частиною статистики не хочу. Краще вже в книгу з літератури потрапити. #чв

Відповісти

2022-12-10 18:08:27

Nadine Tikhonovitch

@Юлія Богута У нас з тобою схожі бажання)

Відповісти

2022-12-10 18:13:54

Інші вірші поета

Aimer sans Internet Я граю лише уві снах... Дорожче смарагдів Студентка

Інші поети

Екатерина Арлей

@Katherine_morningstar

MARI

@marsikitsme

MaggieB

@MaggieB

Схожі вірші

Всі

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

4247

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

4046