Мертвими мовами
Nadine Tikhonovitch
Твоїх сторінок ніхто не торкнеться, Ти написана мертвими мовами — Ховала в тобі знесилене серце, Відпочивала між перешкодами. Слова не торкнуться чужої душі — Мої збережи, як у сейфі, мрії, Засинай — вночі, як раніше, блищи: Мене не лишай, будь ласка, надії!.. Я тебе воскресу — зберу по шматках, Відшукавши сенси твої тепер знов, Я образ знайду у вишневих рядках, Де смерть і життя, і небесна любов. Нехай злі боги мене покарають За злочини слів, що скоєні серцем, Нехай буде так — слова хай вбивають, А тих сторінок ніхто не торкнеться... ------------------------------------------ Книзі, приреченій на смерть і життя одночасно... -----------------------------------------
2022-11-11 20:12:16
21
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Твоя Відьма
😍👏
Відповісти
2022-11-11 23:03:10
1
Оксана
Враховуючи фон, можу тільки здогадуватися, про яку книгу йдеться)
Відповісти
2022-12-24 01:54:09
1
Інші вірші поета
Всупереч всьому Я ніколи не зраджу... Що б не траплялось у світі Шкарпетками заручені
Інші поети
Black flower
@_Black_flower
MAryy
@Mariy_a
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2155
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2411