Поговоримо?

Nadine Tikhonovitch

Думки вкрали ніч, війна вкрала спокій. Ховаю лице. І пишу. Як ти? Ми так давно не говорили про це... Чи здійснені мрії у світі, якого, може, й нема? Чи є там хвороби? Чи є там осінь? Чи є там війна? Чи сумуєш за мною? Чи згадавши, приходиш у сни? Чи чуєш молитви мої? Чи бачиш, як плачу біля стіни? Як там у світі, куди так сильно хотіла раніше втекти? Ні, більше не буде питань: «Чи не жалкуєш про скоєне ти?» Давай за буденне, ніби між нами не смерть, а тільки міста, Ніби цього не було: ні сліз, ні прощань, ні тим паче хреста. Більше не буде благань ні про що, більше не буде докорів — Вибач, якщо я набридла тобі кількістю болісних творів. Із попелом спалених зошитів не відправлю більше листів — Знаю: до тебе вже не веде жодних дверей і жодних мостів. Давай поговоримо... Зовсім трішки... Як говорили колись... Коли розглядали зграї пташок і також хотіли увись... Як ти? Чи знайшла собі друзів? Чи є там зима і чи тепла? І скажеш мені: небеса чи земля — що насправді є пекло? Давай поговоримо так, мов зустрілись за безліч ми років — Можливо, до тебе мені залишилось лиш декілька кроків... Як ти? Сподіваюсь, хоча би у тебе наразі спокійно... Що? А я? На жаль чи на щастя, у мене на фронті стабільно.

2023-02-26 03:13:44

18

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Твоя Відьма

Твої вірші - це просто мій сенс дихати, хоча такі і перехоплюють дихання. Здається, я знаю, кому цей вірш... Дивно, але інколи справді важливо, щоби навіть на небесах нашим рідним було добре...

Відповісти

2023-03-14 19:12:03

1

Nadine Tikhonovitch

@Твоя Відьма Не знаю, чи дивно це, але саме так.

Відповісти

2023-03-14 20:40:13

Подобається

Схожі вірші

Всі

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

46

5

1700

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

25

5580