Поговоримо?

Nadine Tikhonovitch

Думки вкрали ніч, війна вкрала спокій. Ховаю лице. І пишу. Як ти? Ми так давно не говорили про це... Чи здійснені мрії у світі, якого, може, й нема? Чи є там хвороби? Чи є там осінь? Чи є там війна? Чи сумуєш за мною? Чи згадавши, приходиш у сни? Чи чуєш молитви мої? Чи бачиш, як плачу біля стіни? Як там у світі, куди так сильно хотіла раніше втекти? Ні, більше не буде питань: «Чи не жалкуєш про скоєне ти?» Давай за буденне, ніби між нами не смерть, а тільки міста, Ніби цього не було: ні сліз, ні прощань, ні тим паче хреста. Більше не буде благань ні про що, більше не буде докорів — Вибач, якщо я набридла тобі кількістю болісних творів. Із попелом спалених зошитів не відправлю більше листів — Знаю: до тебе вже не веде жодних дверей і жодних мостів. Давай поговоримо... Зовсім трішки... Як говорили колись... Коли розглядали зграї пташок і також хотіли увись... Як ти? Чи знайшла собі друзів? Чи є там зима і чи тепла? І скажеш мені: небеса чи земля — що насправді є пекло? Давай поговоримо так, мов зустрілись за безліч ми років — Можливо, до тебе мені залишилось лиш декілька кроків... Як ти? Сподіваюсь, хоча би у тебе наразі спокійно... Що? А я? На жаль чи на щастя, у мене на фронті стабільно.

2023-02-26 03:13:44

18

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Твоя Відьма

Твої вірші - це просто мій сенс дихати, хоча такі і перехоплюють дихання. Здається, я знаю, кому цей вірш... Дивно, але інколи справді важливо, щоби навіть на небесах нашим рідним було добре...

Відповісти

2023-03-14 19:12:03

1

Nadine Tikhonovitch

@Твоя Відьма Не знаю, чи дивно це, але саме так.

Відповісти

2023-03-14 20:40:13

Подобається

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

4872

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

45

8

3770