Поговоримо?
Думки вкрали ніч, війна вкрала спокій. Ховаю лице. І пишу. Як ти? Ми так давно не говорили про це... Чи здійснені мрії у світі, якого, може, й нема? Чи є там хвороби? Чи є там осінь? Чи є там війна? Чи сумуєш за мною? Чи згадавши, приходиш у сни? Чи чуєш молитви мої? Чи бачиш, як плачу біля стіни? Як там у світі, куди так сильно хотіла раніше втекти? Ні, більше не буде питань: «Чи не жалкуєш про скоєне ти?» Давай за буденне, ніби між нами не смерть, а тільки міста, Ніби цього не було: ні сліз, ні прощань, ні тим паче хреста. Більше не буде благань ні про що, більше не буде докорів — Вибач, якщо я набридла тобі кількістю болісних творів. Із попелом спалених зошитів не відправлю більше листів — Знаю: до тебе вже не веде жодних дверей і жодних мостів. Давай поговоримо... Зовсім трішки... Як говорили колись... Коли розглядали зграї пташок і також хотіли увись... Як ти? Чи знайшла собі друзів? Чи є там зима і чи тепла? І скажеш мені: небеса чи земля — що насправді є пекло? Давай поговоримо так, мов зустрілись за безліч ми років — Можливо, до тебе мені залишилось лиш декілька кроків... Як ти? Сподіваюсь, хоча би у тебе наразі спокійно... Що? А я? На жаль чи на щастя, у мене на фронті стабільно.
2023-02-26 03:13:44
18
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Твоя Відьма
Твої вірші - це просто мій сенс дихати, хоча такі і перехоплюють дихання. Здається, я знаю, кому цей вірш... Дивно, але інколи справді важливо, щоби навіть на небесах нашим рідним було добре...
Відповісти
2023-03-14 19:12:03
1
Nadine Tikhonovitch
@Твоя Відьма Не знаю, чи дивно це, але саме так.
Відповісти
2023-03-14 20:40:13
Подобається
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3237
I Saw a Dream
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16403