Подих вічності
Nadine Tikhonovitch
На вулиці, як і в середині, вихор... Божевілля... Благаю, прокинься! Та й очами блакитно-сумними У вічність лише не дивися!.. Я благаю тебе, моя доле, Розвій отруйний цей дим... Та марно я кричу вкотре: «Благаю, тільки не йди!» Застиглі намертво пальці І серце таке ж крижане Обійму востаннє вже вранці — Невже нас біда не мине? Хіба тільки що зможуть Солоні сльози, мов море, Повернути в тіло це душу... Ні! У тім і все горе... Намертво вражена в серце Стріла трагедій та бід, Напевно, вона повернéться - Став в'язницею світ... Здається, наче все сниться, А вічності подих — вітри Стогнуть зі мною: прокинься! Благаю, тільки не йди!
2020-07-16 21:55:14
47
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК
В закладочку
Відповісти
2020-07-17 02:44:44
2
Яна Войвич
Дуже чуттєво!
Відповісти
2020-07-17 07:39:44
1
Твоя Відьма
Дуже сильно і чуттєво...
Відповісти
2020-07-17 09:37:49
1
Інші вірші поета
Світ був завжди сповненим втрат... Фотокартка - спогад біди Ще боляче... La vie de la grenouille
Інші поети
Elae Marks
@Elae_Marks
I_am_not_star
@I_am_not_star
Supreme CoCo
@thafamouscoco_
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2259
Why?
Лунная Лапа
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
9129