Заберіть з мого серця цей біль!
Nadine Tikhonovitch
Заберіть з мого серця цей біль! Крижаніють очі, відмовили руки, Не відчуваю тепер власних крил - Заберіть хто-небудь ці муки! У сутінках знов, і спогади стерті, А я розіп'ята й прибита до скелі, І серце палає, жадаючи смерті, Та й завмирає навіки в пустелі. Заберіть хто-небудь цей біль! Він дере на шматки мою душу, Він найлютіший у всесвіті звір, Та я стерплю! Я маю! Я мушу! І знову руки чорні, руки криваві Тримають повітря, немов би каміння, Та це лише пастка - я марно благаю: Нікому немає у світі спасіння... А змій оточує муром вогненним, І до неба здіймається пил - Цей жаль людській нескінченний! Заберіть з мого серця цей біль! Заберіть з мого серця цей біль...
2021-02-20 18:06:53
41
24
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (24)
Nadine Tikhonovitch
@_ᎷᏋᏕᏕᏗ_Ꭾ воздух)
Відповісти
2021-02-20 20:09:24
1
Твоя Відьма
Як би хотілося його в тебе забрати... Пронизливий вірш, про змія дуже сподобалося🔥🐲
Відповісти
2021-02-20 21:07:39
2
Кэти
Такі вірші можна друкувати! 👏
Відповісти
2021-04-04 13:41:11
2
Інші вірші поета
Як побачиш її — обійди, не кохай... Що б не траплялось у світі Коли тебе поруч нема Саме такою...
Інші поети
Alvinaaa18 F
@Alvinaaa18
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
2885
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2172