Саме такою...

Nadine Tikhonovitch

Люблю тебе саме такою, У бурхливіший втомлену день, Коли ти легкою ходою Розчиняєшся серед людей... Тоді, коли кличеш з собою І смієшся на зло ворогам, Люблю тебе трішечки злою І ніколи тебе не віддам!.. Коли все на кшталт "усе бісить", А підлеглі летять по кутках, І навіть лякаються біси, Все одно у своїх ти ногах У мить, яка зветься гіркою, Побачиш подібність примари, Кохає що саме такою Тебе у напружений ранок... Слабкою чи сильною дуже, І без посмішки хоч, і без сил, Твою розквітаючу душу Віднесу до небесних світил... Люблю тебе саме такою, Теплу чи крижану, наче лід, Коли ти лишаєш самою Онімівши дивитись услід...

2022-11-02 14:43:14

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (6)

Марія Відьма Дергача

Як завжди красиво)))

Відповісти

2022-11-03 19:04:54

Королева Вікторія

Романтично🖤

Відповісти

2022-11-27 01:00:43

Синій Демон

Якщо любов, то тільки такая?) Взагалі дуже сильний вірш. Коли кохають то будь-якою, незалежно ні на що!

Відповісти

2023-01-22 13:20:13

Інші вірші поета

Дорожче смарагдів Уяви Коли закінчиться війна Поговоримо?

Інші поети

Fantasy Queen

@clear_argent

Your Witch

@Your_Witch

Олександр Тімов

@olexandr_13

Схожі вірші

Всі

Закат декабря

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...

2643

وردةٌ قبِيحة

تُومِي.

و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟

3572