Прокляття ворогу
Рутенія
Хай темрява сповиє світ, щоб ти зійшов зі шляху! Ось Мара поглядом одним наводить жаху. Згинь в муках, враже, земля тебе схоронить. Богиня ночі ні слова не промовить... Вона — це Смерть! Танцює на твоїх кістках. Біль ломить твоє тіло, ртуть на руках. В лісах загубиш свою душу, втонеш у болоті. В моїм краю не місці такій, як ти, сволоті! Гей, Маро, хай стогне й завиває, у лютих муках ворог мій сконає. Смертельний страх в твоїх очах танцює — богиня смерті сповна лютує... Будь проклятий, враже, до сьомого коліна! Проте нескорена й незламна моя Вкраїна. Таким як ти, Мара приносить люту смерть. Геть з мого краю, геть, геть!
2022-10-27 10:13:18
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Катерина Коваленко
Гарний вірш! Та, якщо можна, я можу порадити дещо)
Відповісти
2022-10-28 11:20:55
1
Рутенія
@Катерина Коваленко так
Відповісти
2022-10-28 11:21:19
Подобається
Інші вірші поета
Не забудемо... . БО З ТЕБЕ СПИТАЄ ВОНА... ОДА МОРФЕЮ
Інші поети
Марія
@VictoriaLerua
Evelyn Moore
@Evelyn12
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
26
4807
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12344