Прийдіть, мій пане...
Із Ваших вуст я п'ю терпке вино,
що з поцілунками даруєте мені.
Все відбувається, немов чорно-біле те кіно,
кохаємось таємно в непроглядній тьмі.
І кожен дотик, ледь відчутний подих,
проте здригаюсь, мов від струму.
Ні сліз, ні каяттів не буде жодних,
зізнаюся в любові без слів, безшумно...
А Ви прийдіть, мій пане, Ви прийдіть,
і приголубте знову до своїх грудей!
Як буде треба, то зі сну збудіть,
зніміть цю пелену з моїх очей...
Я хочу бачити Вас у цій глухій пітьмі,
торкатися спини та цілувати в губи.
Щоб потім зранку пригадувати все на письмі.
Ви — моя радість, мій солодкий біль та згуба...
2022-10-27 09:42:52
1
0