Прокляття поета

Рутенія

Рядки, що з пам'яті не стреш — ось це печально. Своє лице покрию темною вуаллю. Палитиму, палитиму сторінки, та в серці проростатимуть слова барвінком. Сховаю на замок — хай ніхто не бачить, як я ночами на місяць плачу. Як прошу в неба, щоб стати птахом, не бачити земного жаху. Не бачити війни, безумства й крові. Не бути проклятою в тиші й словом. Не бути замкнутою у власних думах. Не задихатись в його парфумах. Та гине пташка, що в золотій клітці, бо їй не заспівати більш на вітці. Її замкнули для краси, для себе, забувши про її потребу! Птахам в неволі не живеться довго. Вони шукають неба, летять до Бога. В польоті забувають весь шум та гамір. Висота і воля — ось їхній намір! Мої слова — невільні птиці, ночами їм не спиться, ні, не спиться. Отак б спиниться. Та не можу. Нові слова, нові знаходжу. І серце плаче, ниє, рветься. Коли ж та нитка врешті врветься? Чи можна вмерти від самотності? О, так! Не витерпівши цих нічних атак... Біль... Гнів... Безвихідь... Сум! Самотність — мій фатум! Однак! Я все іще існую, не живу. Та долю свою не кляну. Бо є слова, що стелю їх рядками. Бо є слова, що стають птахами. Летять на волю, бачать Бога. І вказують мені дорогу... В словах я зникну і розтану, в словах відроджусь і повстану. Словами можу передати зміст, думками кинутись під міст! Словами можу зустріти смерть, прогнати геть! Словами можу призвати вітер. Слова — це мої думи, діти! Напишу нові вірші та поеми, і в саду знов розквітнуть хризантеми. Та іноді сиджу одна в пітьмі німій, не вибравшись із власних мрій, і спалюю написані рядки, мов "Мертві душі", нехай пощезне Дар, нехай Тіні не душать! Бо той тягар ламає мою душу, а я одна його не зрушу! Самотність — моя доля і прокляття! Горять слова. Багаття. Падає розп'яття...

2022-10-27 10:02:54

1

0

Схожі вірші

Всі

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

45

8

3838

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15

15933