Прокляття поета

Рутенія

Рядки, що з пам'яті не стреш — ось це печально. Своє лице покрию темною вуаллю. Палитиму, палитиму сторінки, та в серці проростатимуть слова барвінком. Сховаю на замок — хай ніхто не бачить, як я ночами на місяць плачу. Як прошу в неба, щоб стати птахом, не бачити земного жаху. Не бачити війни, безумства й крові. Не бути проклятою в тиші й словом. Не бути замкнутою у власних думах. Не задихатись в його парфумах. Та гине пташка, що в золотій клітці, бо їй не заспівати більш на вітці. Її замкнули для краси, для себе, забувши про її потребу! Птахам в неволі не живеться довго. Вони шукають неба, летять до Бога. В польоті забувають весь шум та гамір. Висота і воля — ось їхній намір! Мої слова — невільні птиці, ночами їм не спиться, ні, не спиться. Отак б спиниться. Та не можу. Нові слова, нові знаходжу. І серце плаче, ниє, рветься. Коли ж та нитка врешті врветься? Чи можна вмерти від самотності? О, так! Не витерпівши цих нічних атак... Біль... Гнів... Безвихідь... Сум! Самотність — мій фатум! Однак! Я все іще існую, не живу. Та долю свою не кляну. Бо є слова, що стелю їх рядками. Бо є слова, що стають птахами. Летять на волю, бачать Бога. І вказують мені дорогу... В словах я зникну і розтану, в словах відроджусь і повстану. Словами можу передати зміст, думками кинутись під міст! Словами можу зустріти смерть, прогнати геть! Словами можу призвати вітер. Слова — це мої думи, діти! Напишу нові вірші та поеми, і в саду знов розквітнуть хризантеми. Та іноді сиджу одна в пітьмі німій, не вибравшись із власних мрій, і спалюю написані рядки, мов "Мертві душі", нехай пощезне Дар, нехай Тіні не душать! Бо той тягар ламає мою душу, а я одна його не зрушу! Самотність — моя доля і прокляття! Горять слова. Багаття. Падає розп'яття...

2022-10-27 10:02:54

1

0

Схожі вірші

Всі

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

39

9

1251

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11256