Нові Єви

Рутенія

Я не Ліліт, а звичайнісінька Єва, що створена із твого ребра. Немає у мене ні сили, ні крил. Я навіки твоя раба. Лялька, що потрібна тобі для розваги, а завтра забудеш про мене. Ти любиш Ліліт. До мене ні каплі поваги! Дивлюсь, як стікає кров із власної вени... Не страшно померти. Ти про мене забудеш. Нову Єву створиш з ребра. Тільки знай, що Ліліт ти ніколи не здобудеш, бо вільна вона, а не раба! І скільки нас, отих зламаних Єв, що створені на догоду тобі? Скільки жертв у землі, Адаме, ти схоронив. Не згадаєш уже, далебі... Та ніколи не зітреш із пам'яті ту, що відмовила, відцуралась Едему, і полинула в ніч, в глуху дрімоту, тепер вона — демон! Нещасний і бідний у своїм коханні, ти у Євах шукав спасіння. Загубив спокій у любовних стражданнях. Не пізнати тобі прозріння! І ламаєш долі своїх покірних дружин, бо Ліліт не схилила спину! Завтра я теж у землі спочину, а ти створиш для себе нову Єву...

2023-01-14 14:56:10

Інші вірші поета

Цілуйте.. Зачарована коханням ЖЕРТВА, ЩО СТАЛА ВБИВЦЕЮ Пташка в полоні

Інші поети

@thebee

Женя Закарян

@Evgenia_zakaryan

Марія

@VictoriaLerua

Схожі вірші

Всі

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

1619

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1815