Нові Єви

Рутенія

Я не Ліліт, а звичайнісінька Єва, що створена із твого ребра. Немає у мене ні сили, ні крил. Я навіки твоя раба. Лялька, що потрібна тобі для розваги, а завтра забудеш про мене. Ти любиш Ліліт. До мене ні каплі поваги! Дивлюсь, як стікає кров із власної вени... Не страшно померти. Ти про мене забудеш. Нову Єву створиш з ребра. Тільки знай, що Ліліт ти ніколи не здобудеш, бо вільна вона, а не раба! І скільки нас, отих зламаних Єв, що створені на догоду тобі? Скільки жертв у землі, Адаме, ти схоронив. Не згадаєш уже, далебі... Та ніколи не зітреш із пам'яті ту, що відмовила, відцуралась Едему, і полинула в ніч, в глуху дрімоту, тепер вона — демон! Нещасний і бідний у своїм коханні, ти у Євах шукав спасіння. Загубив спокій у любовних стражданнях. Не пізнати тобі прозріння! І ламаєш долі своїх покірних дружин, бо Ліліт не схилила спину! Завтра я теж у землі спочину, а ти створиш для себе нову Єву...

2023-01-14 14:56:10

Інші вірші поета

ЄВА І ЛІЛІТ Діва Сонця Зачарована коханням Не забудемо...

Інші поети

Princess Mwas

@princess_mwas

Olena Кim

@lenhcikm

Kudirat suleiman

@Kudeerat

Схожі вірші

Всі

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

2316

Я отпущу с временем дальше ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...

3686