Тіні мертвих

Рутенія

Чого так серце рветься із грудей, а подих перехоплює від миті? Я думала, що це тільки гра тіней, та бачу в них обличчя, хоч й розмиті. А все ж це сутності без тіла, без душі, які торкаються людських бажань. Вони ховаються в нічній пітьмі і живляться з моїх страждань. Щоразу сил стає все менше й менше, а згодом думка промайне про смерть. Приходжу до цвинтаря вже не вперше. І не відчуваю під ногами твердь... Почую шепіт за спиною. Може вітер? Та ні, все тихо, але чутно голоси! На могилах давно зів'яли усі квіти. Однак кладовище не втратило своєї темної краси...

2023-04-10 22:17:04

Інші вірші поета

БО З ТЕБЕ СПИТАЄ ВОНА... Голубка душа Я зненавиділа кохати... Не забудемо...

Інші поети

J. Allman

@jj_allman

Plas

@Hamtaro_plas

Kira Snow

@FallingSnow119

Схожі вірші

Всі

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

3804

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

2487