Еріх Марія Ремарк "Іскра життя"
"Вони були зламані й перемелені, і вже ніщо не могло їх урятувати, навіть свобода."
Концтабір. 1945 рік. Здається, ці два слова дають основу для розуміння про що буде іти мова.
Головний герой книги №509. Він 10 років живе в таборі, для тих, хто вже не може працювати. Їм давали дуже мало їжі, вони просто вмирали від хвороб та голоду.
Ці люди вже й забули, що вони люди. Вони були номерами, об'єктами з навченими інстинктами для виживання. У них загубилася надія на щось краще, хоча десь глибоко в душі була іскра, яка не згасала.
"Свої війни ми не програємо. Ми їх ведемо інакше. Зсередини."
Близькість смерті пробуджує жагу до життя. Вона наводить страх. "П'ятсот дев'ятий навчився замикатися в собі, забуватись і ні про що більше не думати, крім просто про виживання."
З другої сторони, здається, що для цих людей найголовніше визволення. Свобода - це їхня мрія. Але насправді, пізніше життя на волі стає випробуванням, невідомістю та чимось незрозумілим.
І це наштовхує на роздуми. В чому сенс? Що я маю робити? І чому так хочеться жити, коли смерть підходить дуже близько? Кожна людина має відповісти на ці запитання у серці, тому що в цьому є сенс...
10/10
Концтабір. 1945 рік. Здається, ці два слова дають основу для розуміння про що буде іти мова.
Головний герой книги №509. Він 10 років живе в таборі, для тих, хто вже не може працювати. Їм давали дуже мало їжі, вони просто вмирали від хвороб та голоду.
Ці люди вже й забули, що вони люди. Вони були номерами, об'єктами з навченими інстинктами для виживання. У них загубилася надія на щось краще, хоча десь глибоко в душі була іскра, яка не згасала.
"Свої війни ми не програємо. Ми їх ведемо інакше. Зсередини."
Близькість смерті пробуджує жагу до життя. Вона наводить страх. "П'ятсот дев'ятий навчився замикатися в собі, забуватись і ні про що більше не думати, крім просто про виживання."
З другої сторони, здається, що для цих людей найголовніше визволення. Свобода - це їхня мрія. Але насправді, пізніше життя на волі стає випробуванням, невідомістю та чимось незрозумілим.
І це наштовхує на роздуми. В чому сенс? Що я маю робити? І чому так хочеться жити, коли смерть підходить дуже близько? Кожна людина має відповісти на ці запитання у серці, тому що в цьому є сенс...
10/10
Коментарі