«Коли він виріс, то іноді довго, болісно намагався визначити ту мить, після якої все пішло прахом, наче він міг її заморозити, законсервувати в банку, а потім показувати учням: тоді все й сталося. Тоді все й почалося».
Книга мені не сподобалась. Якщо спочатку до головного героя я відчувала співчуття і жалість, то на половині книги його поведінка мене почала дратувати.
Якщо коротко, то у центрі сюжету декілька головних героїв(хоча акцент робиться на одному), чотири друга, які завжди тримаються один одного. У кожного з них своя історія і всі охоче діляться нею (адже для чого ще потрібні друзі?), але один із них, Джуд, не розказує про своє минуле нічого.
Протягом книги читачам відкривається історія Джуда, і це просто зрив мозку. Він намагається забути, очистити себе від минулого, але на жаль, воно завжди з ним.
Коли друзі просять розповісти, щоб допомогти, Джуд завжди відмовляється, цим мучаючи інших і себе. У нього дуже багато фізичних і психологічних проблем, але він відмовляється від допомоги…
У книзі багато лгбт.
Книга читається легко і через насиченість подій і сторонніх героїв вона досить обʼємна. Протягом книги читачі бачать боротьбу Джуда із самим собою і намагання бути нормальним.
Час не лікує, а до відкритих ран звикнути не легко.
4/10