«Я втомилася від життя , але боюся померти»…
1930 рік, час Великої Депресії. Безліч людей, переломлені життям і не знають як далі бути.
Книга розповідає про танцювальний марафон. По правилах потрібно було танцювати одну годину тридцять хвилин, потім десятихвилинна перерва і так до тих пір допоки не залишиться одна пара. Нагорода 1000 доларів. А поки він триває у учасників є їжа та криша над головою, що власне їм і потрібно.
У центрі сюжета оптимістичний Роберт із мріями та надією та депресивна Глорія, яка втратила іскру життя і її на все байдуже.
Все могло би бути по-іншому, якби не куля у віску Глорії на початку книги.
Мені сподобалась назва книги, власне саме через неї я читала її. Чесно кажучи після прочитане, залишилася задоволеною.
Багато людей не люблять історії, коли головний герой не зміг. Вони хочуть бачити перемогу, радість та надію. Але я вважаю, що зламані історії також мають жити на сторінках книг, адже вони мають сенс та ідеї.
7/10