Knowing

sambridhi

Curls falling from heaven, Swinging right aside pearly eyes, Finely high, your moan, Look into mine as two world consolidates, Faint the lights, off I know. / I don't know../ The federal of places I've let you go through, I've barely been there. Whats unhomely is unholy. Days of being are numbered, But what we know in mind, can outscale infinity, Soul soaked in empyrean purity, But after that spark, there's an entropy, that forevermore inflates Had I not known? What have I known? I now speak for ranges, orbitless, I show directions, myself compass devotee, It's chaos I feel, but i censure chaos. I ascend higher in mountains and I dive deeper in soul, Pathway to peace, but also I need to ravel a few knots, that's where another religion carry..

2020-07-13 14:08:00

4

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Valour And Faith

Good beginning 👏👏👏👏👏👏💗💗💗

Відповісти

2020-07-14 20:02:46

2

Схожі вірші

Всі

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

43

7

2732

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12687