Тінь
Пробач... Забути я не здатна вже ніяк. Хай навіть ти ніколи не покличеш – Я буду завжди лиш твоєю, просто так... Залишивши на згадку тобі вірші. Тобі здається, що лиш сяйво сновидінь – Причина моїх віршів найпалкіших, Я ж так люблю тебе, що навіть твоя тінь Мені миліше за все світло в інших.
2025-05-26 17:11:11
4
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Лео Лея
Охххх! Це сильно👍
Відповісти
2025-06-20 04:14:32
1
Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна)
@Лео Лея дякую 🥰🫶
Відповісти
2025-06-21 13:20:56
1
Віталій Босий
Вітаю, Олександро. Я дуже рідко в своєму житті бачив, коли в так мало рядків було вкладено так багато серця! Вийшло дуже гарно. За нагоди хотів би запросити вас до нашої поетичної спільноти - я вважаю, що ви з вашою поезією були б там одною з ключових поетес. Тому якщо маєте бажання - ласкаво прошу до нас: https://t.me/L_I_T_E_R_V
Відповісти
2025-09-20 19:47:46
Подобається
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2395
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1985