Тінь

Пробач... Забути я не здатна вже ніяк. Хай навіть ти ніколи не покличеш – Я буду завжди лиш твоєю, просто так... Залишивши на згадку тобі вірші. Тобі здається, що лиш сяйво сновидінь – Причина моїх віршів найпалкіших, Я ж так люблю тебе, що навіть твоя тінь Мені миліше за все світло в інших.

2025-05-26 17:11:11

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Лео Лея

Охххх! Це сильно👍

Відповісти

2025-06-20 04:14:32

Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна)

@Лео Лея дякую 🥰🫶

Відповісти

2025-06-21 13:20:56

Віталій Босий

Вітаю, Олександро. Я дуже рідко в своєму житті бачив, коли в так мало рядків було вкладено так багато серця! Вийшло дуже гарно. За нагоди хотів би запросити вас до нашої поетичної спільноти - я вважаю, що ви з вашою поезією були б там одною з ключових поетес. Тому якщо маєте бажання - ласкаво прошу до нас: https://t.me/L_I_T_E_R_V

Відповісти

2025-09-20 19:47:46

Подобається

Інші вірші поета

Мов шаль, лягає ніч мені на плечі Якби ж могла! Таємниця доблесного воїна Ми навіть і не розмовляли...

Інші поети

Thomas Agud

@thomasagud

Cryda Cooper

@CCOOPER

Khadeejah_Mansur_

@Khadeejah_Mansur_

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

5857

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

5033