Не бийся в шибку вітром несміливим...
Не бийся в шибку вітром несміливим, Мій нерозгаданий далекий сон... Будить від сну не варто сплячу зливу, Вона ледь-ледь притихла за вікном... Не знаю, як розвіяти тумани, І що вони сховали від очей... Та все одно зривати я не стану Цих перших пурпурових орхідей... Нехай і не прикрасять твого саду, Зате полинуть цвітом в синю вись – Не згинуть ні від снігу, ні від граду, Бо стебла над землею піднялись...
2025-04-09 04:58:44
6
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна)
@Анна Вишневська щиро дякую! 🥰
Відповісти
2025-04-09 09:01:31
1
Лео Лея
Такий атмосферний вірш, в декількох рядках - ніби все життя👍
Відповісти
2025-04-16 15:26:48
1
Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна)
@Лео Лея Дуже дякую 🫶🤗
Відповісти
2025-04-17 23:09:23
1
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
15956
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1804