Мені з безодні твого океану
Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна)
Мені з безодні твóго океану Не виплисти, на берег не зійти... Хоч розум серцю вже писав догани, Палив усі зізнання і листи... У чашу замість чорної отрути Мені налив Бог знову цю любов, Хіба ж можливо так тебе забути, Коли теплом проник у мóю кров? Вже згаснув біль. А з ним – бажання втечі Розтало, мов фортеця крижана, І знов принишкла, зникла холоднеча, Натомість – лиш любов полум'янá.
2024-12-01 07:15:50
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Н Ф
Ой, як гарно
Відповісти
2024-12-02 05:03:55
2
Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна)
@Н Ф щиро дякую 🥰
Відповісти
2024-12-02 08:31:00
2
Інші вірші поета
Та, що співає у терені Втрачене кохання Ясний місяцю... Обіцянка
Інші поети
NOURCHEN LEE
@_Nourchen
Ruqayyah Jkh
@Outcast_Writer
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2729
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13494