Мені з безодні твого океану
Мені з безодні твóго океану
Не виплисти, на берег не зійти...
Хоч розум серцю вже писав догани,
Палив усі зізнання і листи...
У чашу замість чорної отрути
Мені налив Бог знову цю любов,
Хіба ж можливо так тебе забути,
Коли теплом проник у мóю кров?
Вже згаснув біль. А з ним – бажання втечі
Розтало, мов фортеця крижана,
І знов принишкла, зникла холоднеча,
Натомість – лиш любов полум'янá.
2024-12-01 07:15:50
3
2