Мені з безодні твого океану
Мені з безодні твóго океану Не виплисти, на берег не зійти... Хоч розум серцю вже писав догани, Палив усі зізнання і листи... У чашу замість чорної отрути Мені налив Бог знову цю любов, Хіба ж можливо так тебе забути, Коли теплом проник у мóю кров? Вже згаснув біль. А з ним – бажання втечі Розтало, мов фортеця крижана, І знов принишкла, зникла холоднеча, Натомість – лиш любов полум'янá.
2024-12-01 07:15:50
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Н Ф
Ой, як гарно
Відповісти
2024-12-02 05:03:55
2
Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна)
@Н Ф щиро дякую 🥰
Відповісти
2024-12-02 08:31:00
2
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
3454
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5918