Та, що співає у терені
Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна)
Говорять, в кельтів давня є легенда... Про пташку, що співає тільки раз. Найпершу пісню і останню водночас... Одного дня вона з гнізда злітає, І вирушає у політ посеред пущ Шукати терену колючий кущ... Вона завчасно долю свою знає... І серед терену гілок колючих Вона знайде найдовшу, найгострішу, І заспіває пісню голосную, яку ще не співав ніхто раніше! І в мить грудьми на терен неминуче... І спів її пронизливо лунає... Мить слуха ліс єдину незрівнянну, (Позаздрили б їй навіть солов'ї!) Ту пісню, що і перша і остання... І гине пташка, коли пісню ту співає.
2023-04-17 00:31:10
16
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна)
@Сандра Мей дякую 🥰🥰🥰
Відповісти
2023-07-23 16:32:12
1
Н Ф
Неперевершено 💝
Відповісти
2023-08-03 07:04:43
1
Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна)
@Н Ф щиро дякую! ♥️♥️♥️
Відповісти
2023-08-03 07:05:24
Подобається
Інші вірші поета
Вона покохала його понад міру... Малюю знов чарівні Ваші риси В твоїх очах мій Всесвіт помістився... Втрачене кохання
Інші поети
Mila Kaminska
@Mila_Kaminska
Soumyadip
@soumyadip
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
B I
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
16024
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3115