Ми навіть і не розмовляли...
Ми навіть і не розмовляли,
Ти просто поряд був, сидів...
У залі музика лунала,
А в моїх грудях – серця спів...
Душа, німа від тріпотіння,
Злетіла в невагому вись...
І не боялася падіння,
Як ноти залом понеслись...
Бо музика – то мова серця,
У ній немає зайвих слів...
І сум на радість обернеться,
Немов прихід в пустелю злив...
Ти був так поряд... І здавалось,
Немає в світі вже тривог...
На мить плече плеча торкалось,
Як я зраділа, знав лиш Бог...
Так випадково, ненароком
Так ненавмисно, мимохіть...
І от із кожним твоїм кроком
Розтанула чарівна мить...
О ні, вона не розчинилась!
Вона залишиться в мені.
У вірші спогадом лишилась
Чарівна мить, немов у сні...
2024-04-03 15:08:30
6
0