Нема півмір у почуттях поета...
Нема півмір у почуттях поета –
То дар чи доля? Благо чи біда?
Навіщо серцю надвисокі злети,
Якщо й від краплі болю вже ридá?
Чому поет не може просто бути –
Родитись, одружитись... Й в засвіти?
Приречений він серце своє чути,
І, болю в очі дивлячись, іти...
Чому не здатен душу засліпити,
А серце обернуть у кам'яне?
Не вміє зовсім виважено жити,
Й болить в нім кожне слово потайне...
О ні, поет не може промовчати!
І в цім його рятунок і біда...
Коли душа в нім хоче закричати –
Рядками стане, в римах зарида...
2024-12-16 23:11:22
2
0