Нема півмір у почуттях поета...
Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна)
Нема півмір у почуттях поета – То дар чи доля? Благо чи біда? Навіщо серцю надвисокі злети, Якщо й від краплі болю вже ридá? Чому поет не може просто бути – Родитись, одружитись... Й в засвіти? Приречений він серце своє чути, І, болю в очі дивлячись, іти... Чому не здатен душу засліпити, А серце обернуть у кам'яне? Не вміє зовсім виважено жити, Й болить в нім кожне слово потайне... О ні, поет не може промовчати! І в цім його рятунок і біда... Коли душа в нім хоче закричати – Рядками стане, в римах зарида...
2024-12-16 23:11:22
4
0
Інші вірші поета
В твоїх очах мій Всесвіт помістився... Ми навіть і не розмовляли... Я люблю без "але" і "тому що" Не бийся в шибку вітром несміливим...
Інші поети
Amareto
@Amareto
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2610
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4923