По небосхилу зоряної ночі
По небосхилу зоряної ночі Блука напівпрозорий силует – Селена*, що блискучі свої очі Сховала від доскіпливих планет. Вона спускається тихенько з неба За кроком крок, ледь чутно уві млі, Хоч потай, хоч таємно, та їй треба На мить пройтись по стомленій Землі. За кроком крок, не збитися зі шляху І забрести в печеру серед гір. Туди щоночі йде вона без страху, Не поміча образ небесних зір... Бо тут, під кам'яним склепінням гроту, Ендіміон прекрасний мирно спить. Селена замилується ним потай, Й торкнеться вуст вустами – лиш на мить... Бо він – єдиний серця її владар, Хоч і не може відповісти на любов, Вона усе ж і тому диву рада, Що може милуватись знов і знов... *Селена – богиня Місяця у давньогрецькій міфології, закохана у пастуха Ендіміона.
2024-05-24 01:40:43
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Микола Мотрюк
Дуже гарно...
Відповісти
2024-06-21 09:01:46
1
Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна)
@Микола Мотрюк дякую! Дуже приємно!
Відповісти
2024-06-22 10:02:24
Подобається
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3206
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10137