По небосхилу зоряної ночі

По небосхилу зоряної ночі Блука напівпрозорий силует – Селена*, що блискучі свої очі Сховала від доскіпливих планет. Вона спускається тихенько з неба За кроком крок, ледь чутно уві млі, Хоч потай, хоч таємно, та їй треба На мить пройтись по стомленій Землі. За кроком крок, не збитися зі шляху І забрести в печеру серед гір. Туди щоночі йде вона без страху, Не поміча образ небесних зір... Бо тут, під кам'яним склепінням гроту, Ендіміон прекрасний мирно спить. Селена замилується ним потай, Й торкнеться вуст вустами – лиш на мить... Бо він – єдиний серця її владар, Хоч і не може відповісти на любов, Вона усе ж і тому диву рада, Що може милуватись знов і знов... *Селена – богиня Місяця у давньогрецькій міфології, закохана у пастуха Ендіміона.

2024-05-24 01:40:43

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Микола Мотрюк

Дуже гарно...

Відповісти

2024-06-21 09:01:46

Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна)

@Микола Мотрюк дякую! Дуже приємно!

Відповісти

2024-06-22 10:02:24

Подобається

Інші вірші поета

Між нами... В твоїх очах мій Всесвіт помістився... Буває, серцю тісно в тишині Позаду проблиск тіні на асфальті...

Інші поети

Arif Babatinca

@arif_babatinca

Мар'яна Марчик

@maryana_marchik

Натока.

@_Natoka666_

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15774

У серці...

Катерина Данилевська

Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.

109

9527