По небосхилу зоряної ночі
По небосхилу зоряної ночі Блука напівпрозорий силует – Селена*, що блискучі свої очі Сховала від доскіпливих планет. Вона спускається тихенько з неба За кроком крок, ледь чутно уві млі, Хоч потай, хоч таємно, та їй треба На мить пройтись по стомленій Землі. За кроком крок, не збитися зі шляху І забрести в печеру серед гір. Туди щоночі йде вона без страху, Не поміча образ небесних зір... Бо тут, під кам'яним склепінням гроту, Ендіміон прекрасний мирно спить. Селена замилується ним потай, Й торкнеться вуст вустами – лиш на мить... Бо він – єдиний серця її владар, Хоч і не може відповісти на любов, Вона усе ж і тому диву рада, Що може милуватись знов і знов... *Селена – богиня Місяця у давньогрецькій міфології, закохана у пастуха Ендіміона.
2024-05-24 01:40:43
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Микола Мотрюк
Дуже гарно...
Відповісти
2024-06-21 09:01:46
1
Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна)
@Микола Мотрюк дякую! Дуже приємно!
Відповісти
2024-06-22 10:02:24
Подобається
Схожі вірші
Всі
Крапка
Коли я опинюся в твоєму полоні, це буде найсолодший кінець моєї історії. Це буде крапка на кар'єрі поета, ніяких почуттів вміщених на папері. Це буде найсолодший початок моєї любові – моє кохання ловитимеш у кожному слові, у кожному погляді, у кожному русі. Вірші не потрібні будуть, вони стануть безвкусні.
70
0
3352
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
2650