По небосхилу зоряної ночі

По небосхилу зоряної ночі Блука напівпрозорий силует – Селена*, що блискучі свої очі Сховала від доскіпливих планет. Вона спускається тихенько з неба За кроком крок, ледь чутно уві млі, Хоч потай, хоч таємно, та їй треба На мить пройтись по стомленій Землі. За кроком крок, не збитися зі шляху І забрести в печеру серед гір. Туди щоночі йде вона без страху, Не поміча образ небесних зір... Бо тут, під кам'яним склепінням гроту, Ендіміон прекрасний мирно спить. Селена замилується ним потай, Й торкнеться вуст вустами – лиш на мить... Бо він – єдиний серця її владар, Хоч і не може відповісти на любов, Вона усе ж і тому диву рада, Що може милуватись знов і знов... *Селена – богиня Місяця у давньогрецькій міфології, закохана у пастуха Ендіміона.

2024-05-24 01:40:43

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Микола Мотрюк

Дуже гарно...

Відповісти

2024-06-21 09:01:46

Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна)

@Микола Мотрюк дякую! Дуже приємно!

Відповісти

2024-06-22 10:02:24

Подобається

Інші вірші поета

--- Ти наче сонце, що осяяло мій день... Малюю знов чарівні Ваші риси Позаду проблиск тіні на асфальті...

Інші поети

Julia K

@yy_mistress

قطة صغيرة

@Psycho_Kitt

Юрий Тим

@currentlib

Схожі вірші

Всі

Пиріг із медом (UA)

Ай

Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.

2495

Впізнай себе...

Вікторія Тодавчич

Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....

1451