Згубне кохання
– Не дивись мені в очі, не можна!
Не читай у них несказані слова!
Ти ж бачиш: наші долі не тотожні,
І лиш в казках трапляються дива...
Не цілуй вуста такі жадані,
Не тони в обіймах, мов в вині...
Ти ж бачиш, о, єдиний мій коханий,
Що не бути з тобою мені...
Не шукай мій слід стежками лісу,
Моє кохання тебе згубить через мить...
Краще, милий, долі вже скорися,
І оминай краї наших зірниць...
– Тебе кохаю сильніше за життя.
Заборони не лякають.
В тобі я вже давно тону, то ж навіщо ти тікаєш ?
Не ховай свої сліди ти ж знаєш їх я віднайду.
Тож для чого тобі це все ?
Для чого тікаєш?
Ти ж теж відчуваєш.
Ти як і я кохаєш.
То ж навіщо це все ?
Прошу не мовчи.
Від мене ти не йди.
Прошу дозволь відчувати знову тепло твого тіла в моїх руках.
Дозволь відчути знову смак твоїх уст.
Тебе я молю...
Покажись моя люба.
Я так хочу побачити тебе що дурію.
Знаєш твоя постать приходила у мої сни.
Прокидаючись я боявся що ти лише марево, прекрасне марево моїх мрій.
А тепер я боюсь залишитись на самоті...
Вірш написаний у спілці "Літературна фортеця" @LiteraryFortress
У співавторстві з чарівною Сандрою Мей 💖🌺 https://www.surgebook.com/sandramey
2023-08-25 06:25:31
6
2