Наш світ розламався
Наш світ розламався на "після" і "до" Під звуки гучних канонад. Чи будемо жити ми так, як колись Коли від минулого попел зостався? Був страх, була паніка, сльози були. Проте, згуртувавшись, ми це пережили. Зостались лиш біль й довге чатування Перемоги близької і повернення наших бійців. Минуле, як ті самі Помпеї, Під попелом лежить й спостерігає, Як кожен із нас туди знов заглядає. Нема там ні свисту ракет, ні навіть сирен. Де є спокій, кохання і мирне життя. Я вірю, що знов ми побачимо сонце, Що зійде над лютневими сірими хмарами. Ми знов будем мирне життя проживати, Й спостерігати, як двором біжить дітвора. У День Перемоги на площі зберемось І гучно промовимо "Слава Героям!". Проте все ще буде боліти на нашому серці Лютневий той рік, коли зрозуміли ми остаточно, Що наша країна в нас одна-єдина. 14/04/2023 Знаю, що рима під кінець підкачала, проте вірю, що вам сподобалось.
2023-04-14 11:42:46
1
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3538
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13286