Наш світ розламався
Наш світ розламався на "після" і "до" Під звуки гучних канонад. Чи будемо жити ми так, як колись Коли від минулого попел зостався? Був страх, була паніка, сльози були. Проте, згуртувавшись, ми це пережили. Зостались лиш біль й довге чатування Перемоги близької і повернення наших бійців. Минуле, як ті самі Помпеї, Під попелом лежить й спостерігає, Як кожен із нас туди знов заглядає. Нема там ні свисту ракет, ні навіть сирен. Де є спокій, кохання і мирне життя. Я вірю, що знов ми побачимо сонце, Що зійде над лютневими сірими хмарами. Ми знов будем мирне життя проживати, Й спостерігати, як двором біжить дітвора. У День Перемоги на площі зберемось І гучно промовимо "Слава Героям!". Проте все ще буде боліти на нашому серці Лютневий той рік, коли зрозуміли ми остаточно, Що наша країна в нас одна-єдина. 14/04/2023 Знаю, що рима під кінець підкачала, проте вірю, що вам сподобалось.
2023-04-14 11:42:46
1
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1621
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2473