Суперечка розуму та серця
Не в змозі розум пояснити серцю, Чому тіло білим полум'ям горить. Чому бажає дотик оксамитовий відчути. Чому так сильно воно б’ється, Як пташка , що опинилась в неволі Тільки полон цей бажаний й жаданий . Не в змозі розум пояснити серцю, Що треба обережним бути з почуттями. Одразу не поринати з головою, В поток нестримних емоцій, Бо можна захлинутися сльозами, Від болю нерозділених бажань. Не цілувати полум’я омани , Бо як метелик що летить на світло, Можна крила втратити навік. Не в змозі розум пояснити серцю, Чому так боляче від втрати , Того що може й не було. Розум точно знає що неварто, Себе втрачати в буревії мрій. Не розчинятися у водах страху, Залишитися на сомоті . Тільки серцю байдуже до цього. Ця битва програна давно. Між душоюю й тілом, на світанку почуттів. Бо всі ми хочемо кохати і щоб кохали нас…
2023-08-21 09:22:25
3
0
Схожі вірші
Всі
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
9076
Дівчинко
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
4425