no one/никто
shadowlinxxx morgan
you made her feel sad ,in ways I can't imagine.She lost you, and she fell apart.You dont realise how much you affect people,but im going to hurt you in ways i haven't hurt anyone,if that makes me a bad person then so be it. Now I'm going to make you sad and when you fall no one is going to pick you up again.And when you start fading away for the last time no one is going to help you. (it may not be good but I'm writing my thoughts as horrific as they are ) Lillian x
2020-03-17 16:57:28
36
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
JENOVA JACKSON CHASE
@shadowlinxxx morgan welcome... Not lol 😂😂😂
Відповісти
2020-03-18 08:58:08
1
STELLA RAYMOND
@shadowlinxxx morgan welcome....oh, it's nothing....just encouraging others (and also myself) to write better poetry and stories.....❤️❤️❤️love u....
Відповісти
2020-03-19 06:37:25
1
shadowlinxxx morgan
@STELLA RAYMOND yes 😊💞
Відповісти
2020-03-19 07:43:20
1
Інші вірші поета
Moon I have time The masked killer Mysterious secrets
Інші поети
mikami
@mikami
oo_WoW_oo
@oo_WoW_oo
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
4760
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2361