The moon beneath the stars
Staring out at the city lights,is truly wonderful.This is my quiet place,where I think about the world,and let loose.Nobody comes up here,nobody knows about this place.I look out at the stars in the dark sky,and I see the moon.I look at the moon,as it acts as my night light,my light in a world of darkness.I admire the moon,it has the courage too outshine the stars,it has the courage too come out every night,so that the darkness doesn't take over.The moon may outshine the stars,but it stays unnoticed .It shines in a world of complete darkness,which is an inspiration too shine brighter than any star in the universe. Everyone is different,in their own way.The moon is so normal,but so odd,as it is in a sky full of stars. Lillian xx P.s Every star,is different.
2020-04-14 10:32:53
41
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
shadowlinxxx morgan
@Corry T'Erickson thank u 💕🌚🌟
Відповісти
2020-04-14 11:21:32
3
JENOVA JACKSON CHASE
Wow.
Відповісти
2020-04-14 15:27:13
2
shadowlinxxx morgan
Відповісти
2020-04-14 18:05:05
2
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
1636
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1793