Risk
I stand on the trapezium line,and my heart starts to race.I feel the adrelline,rushing through my veins.I feel nervous,but I know everything is going to go to plan.I'm a trapizuium artist,my life is at risk everyday.One wrong movement,and I would fall,break my neck perhaps.People say to me that its not worth it,that its dangerous,well I like to live dangerousely.When I stand on the line,I feel alive,like nothing else matters.I love the audience,as they gather around me.I love their gaspes,as they watch closely .My life is boring,apart from this.One day,it will be my fate,but that day is not anytime soon.Maybe I could fall tommorow,or at this very moment,but I believe the worlds in my favour. P.s Its okay to take a risk,because that's life. Lillian xx
2020-04-18 10:37:33
34
9
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (9)
shadowlinxxx morgan
aw thank u 🤞💕
Відповісти
2020-04-18 18:02:47
2
STELLA RAYMOND
Very nice poem. 💕💕
Відповісти
2020-04-18 18:55:55
1
shadowlinxxx morgan
@STELLA RAYMOND thank u😄💕
Відповісти
2020-04-19 10:56:11
2
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2616
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2338