Прояви загадковості
Випадкові образи швидких ніг розганяють калюжі та вогке повітря.
Наче тепла, сонячна погода, після сірої та томної зими,
Наче чистий розум - маренню розлука, під час вчорашньої, старої байки...
Випадкові образи, позбавились сенсовності сьогодні, просто стали проявами загадковості.
Та все ж... вони важливі.
Вони виснажно прагнуть кинутись на очі,
Вони літають поза межами свідомості і ми ніяк не можемо впізнати їх щоночі.
У наших снах, квартирах, підвіконнях... і на лавах,
Ніяк не можем зрозуміти їхню суть.
... а потім ми питаємося у зустрічних,
Про їхні дні, розваги, побут... про роботу,
В кінці-кінців, про випадкові образи швидких ніг, що розганяють вогкість та калюжі.
Що наче, тепла, сонячна погода, після сірої та томної зими.
Що наче чистий розум - маренню розлука, під час вчорашньої, ранкової роси...
Мабуть це те, чого я прагну прокидаючись раніше, вранці.
Мабуть це те, що я люблю і маю... та не хочу покидати.
Лише дізнатися б: чому, до біса, дивно відчувалася своя присутність тогó чудногó дня,
З вогким повітрям, коли я просто поспішав...
Розганяючи калюжі та повітря.. того чудного, дощівного дня, промокаючи до нитки?
2023-11-08 23:41:37
0
0