"Поштар"
В будинку темно, як в очах, Того, кого здолав цей страх. Шумить вода, вже стух ліхтар. І в двері стукає поштар. Ніхто йому не відчиня.. "Чому ходити так зрання?!" - Кричить дівчина молода, Яка завжди сама й сама. У хаті голосно та дзвінко, Думки сплітаються в барвінку. Коли господарка ще спала, Будинок осінь вже спідкала, А засинала ще вона, Коли буянила весна. У снах її таких яскравих Завжди цвіли всі сухотрави, І дощ ішов легенько й тихо, А вітер ніжно-ніжно диха. Проте у снах, в хатині, в місті До нього їй - сто тисяч миль, Якщо не двісті. Виходить на рожевий ґанок, Який прекрасний цей світанок... Його немає, не прийшов Її листів він не знайшов? Вже звиклась з тишею й дощем, Які колись були ножем. Зайшла у хату - й знову спати Вона не може вже літати.. І знову сяє той ліхтар.. Чому ж приходив цей поштар?
2019-03-21 07:44:05
4
0
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
2745
Крапка
Коли я опинюся в твоєму полоні, це буде найсолодший кінець моєї історії. Це буде крапка на кар'єрі поета, ніяких почуттів вміщених на папері. Це буде найсолодший початок моєї любові – моє кохання ловитимеш у кожному слові, у кожному погляді, у кожному русі. Вірші не потрібні будуть, вони стануть безвкусні.
70
0
3355