"Поштар"
Фія
В будинку темно, як в очах, Того, кого здолав цей страх. Шумить вода, вже стух ліхтар. І в двері стукає поштар. Ніхто йому не відчиня.. "Чому ходити так зрання?!" - Кричить дівчина молода, Яка завжди сама й сама. У хаті голосно та дзвінко, Думки сплітаються в барвінку. Коли господарка ще спала, Будинок осінь вже спідкала, А засинала ще вона, Коли буянила весна. У снах її таких яскравих Завжди цвіли всі сухотрави, І дощ ішов легенько й тихо, А вітер ніжно-ніжно диха. Проте у снах, в хатині, в місті До нього їй - сто тисяч миль, Якщо не двісті. Виходить на рожевий ґанок, Який прекрасний цей світанок... Його немає, не прийшов Її листів він не знайшов? Вже звиклась з тишею й дощем, Які колись були ножем. Зайшла у хату - й знову спати Вона не може вже літати.. І знову сяє той ліхтар.. Чому ж приходив цей поштар?
2019-03-21 07:44:05
4
0
Інші вірші поета
"Тебе не було?" "Попелище" "Весна" "Підкори"
Інші поети
Ren
@Panda_4010
Olim
@_Olim_
Shantilly
@Shantilly
Схожі вірші
Всі
"Hannah"
Jojo Harl
Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.
68
6
16517
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2163