клаптик душі
Софья Шёпотом
гостра нестача озону в легенях, я обезкрилена в бездну лечу. сенсу нема існувати без тебе, смуток з'їдає, від болю кричу. "нас" вже нема, розлетілись у попіл, тільки коханням отруєна кров. довго чинила хворобі тій опір, згодом в полон її втрапила знов. роки минуть і ясним стане небо, сльози солонії змиють дощі. та залишиться на згадку про тебе чорний, обвуглений клаптик душі.
2018-05-04 05:44:39
8
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Софья Шёпотом
@Mene.net дякую!
Відповісти
2018-05-04 20:29:27
Подобається
Mene.net
@Софья Шёпотом ☺
Відповісти
2018-05-04 20:29:48
Подобається
Субстанція Ночі
Гарний вірш, чіткий ритм👍
Відповісти
2018-05-05 19:18:54
Подобається
Інші категорії
Привітання Поеми Гумористичні Для підлітків Вірші в прозі Любовні
Інші поети
Molly Walker
@mollywalker228
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12514
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11556