клаптик душі
Софья Шёпотом
гостра нестача озону в легенях, я обезкрилена в бездну лечу. сенсу нема існувати без тебе, смуток з'їдає, від болю кричу. "нас" вже нема, розлетілись у попіл, тільки коханням отруєна кров. довго чинила хворобі тій опір, згодом в полон її втрапила знов. роки минуть і ясним стане небо, сльози солонії змиють дощі. та залишиться на згадку про тебе чорний, обвуглений клаптик душі.
2018-05-04 05:44:39
8
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Софья Шёпотом
@Mene.net дякую!
Відповісти
2018-05-04 20:29:27
Подобається
Mene.net
@Софья Шёпотом ☺
Відповісти
2018-05-04 20:29:48
Подобається
Субстанція Ночі
Гарний вірш, чіткий ритм👍
Відповісти
2018-05-05 19:18:54
Подобається
Інші категорії
Для підлітків Вірші в прозі Пейзажні Ода Соціальні Гумористичні
Інші поети
Upavshii_Zakat
@Upavshii_Zakat
Sergei Germanchuk
@sergei_germanchuk
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2194
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4880