Будденість

Софія Гладковська

І знову дощик за вікном, А я сумую за котом Так хочу ласки, ніжності, турботи А не купу нудної роботи Погодка грає з нами в жарти? Як надоїли вже її азарти. І все мені ніяк не вгодить І "Я" моє нічого з цим не зробить Ааа, ні, ось пташка заспівала Мою нудоту вмить прогнала Ну добре, досить вже мені тут розкисати, Піду страшну роботу за рога ті якось брати..

2021-10-16 13:25:17

Інші вірші поета

Прогулянка Вічність ____ Назва

Інші поети

iriana clem

@iriana_clem

Анастасія Жукова

@an__zhukova

آوُگـتُـآن

@Stroongcock

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1962

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11493