На небосхилі написана фреска невідомим митцем...

Софія Губермайстер

На небосхилі написана фреска невідомим митцем. Місяць намальований охайним мазком, Хмари зображені, буцімто вовк, Зорі сіяють яскравіше за всіх, Ніби до них додали іскру. Разом із місяцем танцювали метелицю, Разом сміялися й веселилися, Допоки вовк не пригорнув їх до себе. До себе в теплі обійми

2024-04-04 07:45:54

Інші вірші поета

Приємно чути все навколо: Туман Що за тенденція пішла ходити в курточкáх в театр? Що поганому в тому, щоб інколи слухати життя?

Інші поети

Писатель В Кофейном Кардигане

@Ann_Ariss_

Aki Gray

@sarcasm

OlegR

@OlegR

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1662

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

1238