Двері серця

Sophie Martiz

Вона говорить, що все добре, сміється також, як завжди, хоч серце плаче те хоробре, і спокою нема в душі. А день за днем все важче, чи то печаль, чи просто пустота. Серденько стукає зовсім інакше, а радості у ньому давно нема… Не ллються сльози вже щоночі, вважає, що це все дарма… А він чекає все чекає на очі дівочі й бажає їй повік е добра…

2023-07-03 22:10:13

Інші вірші поета

Квіточка Мелодія життя Минула війна Ілюзія серця

Інші поети

_Sveta_Sveta_

@_Sveta_Sveta_

Рыжий

@Kliri

TEJA

@TEJA

Схожі вірші

Всі

Пиріг із медом (UA)

Ай

Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.

3904

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12612