Те, що залишилося
Сонце низенько, вечір близенько,
їсти готує люба сім‘я…
Плаче й горює десь далеченько
наша улюблена, рідна земля…
Вибухають знаряди, і люди вмирають
кожного дня помирає маля…
Думають просто, що горя не знають,
інші ж шукають хоч хліба шматка.
Ненависть й злоба панує між ними,
не пожаліють дітей і жінок,
Знайте ж це, браття, ми не були рідними,
скільки урешті ми чули байок…
Наче відважні, шукаючи слави,
не дочекаються того кінця…
Всі вони хочуть могутньої влади,
потім біжать врятувати життя.
Чи зрозуміють, що все це є звірство ,
Може, збагнуть те, що роблять щодня.
Хочеться вірити, що ще не пізно,
бо для людей це висока ціна…
Дякую, брате, воїне сильний,
що захищаєш країну свою.
Дякую мамі твоїй єдиній
за те, що навчила казати: «Люблю»,
навчила у мирі і злагоді жити,
навчила любові, дім свій цінить,
співати, радіти, дарувати їй квіти,
цьому повинна я також навчить…
Моя Україна жива і ще буде
стояти незламно аж до кінця…
Ми знаємо певне: ніхто не забуде,
як саме здобули ми кров’ю вінця.
2023-10-19 11:47:47
1
2