Наш початок...
stasijjka
І осінь прийшла так раптово. Жовтіють автобусні станції... А ми йдемо гонорово, Малюєм золоті ілюстрації. Згадаєм початок початку, І жовтий запилений ліс. Коли ти сказав- "давай зустрічатись" І я відказала-"авжеж!". Коли весь світ стояв на колінах, А ми шукали вихід з мереж. Гуляли під зорями, Цілувались на заході.. Ми знайшли кохання секрет- Чим більше серця віддаш, тим більше його забереш...
2020-10-06 05:17:48
5
0
Інші вірші поета
Ще вчора твоя... ніжно... Така ця відстань... Місто співає...
Інші поети
Merees Nero
@Merees_Nero
Molly Walker
@mollywalker228
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1757
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1072