Вірші
Сумую за тобою
Знаєш, без тебе так холодно.
Сонце не світить в мій сонний район.
Дні тут довгі, і сни йдуть безладно.
Та я написала слів вже вагон.
Знаєш, я досі неможу звикнути,
Вечорами мокну холодним дощем.
Скажи, де та кнопка щоб вимкнути
Ці почуття, що в'ються плющем?
Знаєш, я вчуся, тримаюсь нормально.
Страждаю ночами, а зранку все ок.
Чула у тебе усе там похвально,
Зробив не один відважний крок.
Знаєш, я не можу без тебе,
Щоранку хапаю в руки смартфон.
Можна я буду ближче до неба,
Щоб зустріти з тобою цей марафон?
3
0
384
Її кохання малювало ромашками...
Її кохання малювало ромашками,
Дрібними метеликами на носі.
Її слова розліталися пташками,
Солодкими незабудками у волоссі.
Вона завжди носила обереги
І ти боявся їх відсутності.
Її очі збивали з рівноваги,
Доводили тебе до напівпритомності.
Про неї ніколи не писали вірші,
Їй ніхто не присвятив поеми.
Лиш ти кохав її в тиші,
Лише тобі потрібні були її проблеми.
Можливо вона трохи інша.
Скажеш, важко її любити.
Могла бути легша, тихіша, менша...
Та який сенс з тою іншою жити.
3
1
432
Марення
Вечірнє сонце. Ноги босі.
Бузок так ніжно вплівся у волосся
Вони шукали щастя на дорозі
Або в траві, що дядько косить
Ніс в морозиві й солодкі губи...
Колись її точно малювали із натури,
А він був наче молодий Ді Капріо.
Той, що той самий Джейк, із Титаніку.
Вона сміється йому в очі,
Малюючи руками хмари.
Його думки знову чисті й хороші...
Та жаль, що це лише уява
Та жаль, що більш не буде так, як було.
Що вже весна не зацвіте отим бузком,
І з нею все уже минуло.
Або, можливо, нічого й не було...
2
0
293
Вона була закохана у дощ...
Вона була закохана у дощ...
Любила тихі краплі у ночі.
Її приваблювало листя й хвощ,
Гарячий чай і теплі пледи.
Вона була закохана у дощ...
Сиділа на уроках у задумі,
В руках листок, заколка на волоссі...
І мокрі черевики у болоті.
Вона була закохана у дощ...
До ночі говорила про кохання,
Дивилася сопливі мелодрами,
І пахла вечорами жовтня...
Вона була закохана у дощ...
Писала вірші і читала рими.
Слухала осінні гороскопи,
Страждала під треки піпа...
Вона була закохана у дощ...
Тремтіла тілом від цих холодів,
Кохала ніжно і так сильно.
І серце їй розбити ніхто ще не зумів...
6
0
296
Наш початок...
І осінь прийшла так раптово.
Жовтіють автобусні станції...
А ми йдемо гонорово,
Малюєм золоті ілюстрації.
Згадаєм початок початку,
І жовтий запилений ліс.
Коли ти сказав- "давай зустрічатись"
І я відказала-"авжеж!".
Коли весь світ стояв на колінах,
А ми шукали вихід з мереж.
Гуляли під зорями,
Цілувались на заході..
Ми знайшли кохання секрет-
Чим більше серця віддаш,
тим більше його забереш...
5
0
252
Зорі...
Нехай ці ясні зорі уночі
Надихнуть когось писати вірші
Про те, що стоїть поміж нами,
Про ті стіни, що не описати словами,
Про слова, кинуті на вітер,
Про любов, від якої вже немає втіхи,
Про допомогу твоїх "сестер",
Про вино і білі квіти.
Про те, як ти любив,
І те, як я ненавиділа.
Про кожен Божий день,
Коли я в сльозах хлипала...
5
0
481
Така ця відстань...
Щовечора чекає твої есемес,
А зранку пише тільки, як проснеться
Вона твоя цариця із небес.
Вона твоя, як тільки заманеться.
Їй непотрібно цих понтів і бруду,
Вона зустрінеться з тобою раз у тиждень.
І зачарує вмить твою фігуру,
А ти мовчи і тільки доторкнися.
Вона сумує щосекунди,
А ти летиш у власний коледж.
Вона сусідка з іншого району,
А ти той хлопчик, що вже не розлюбить...
3
1
321
Місто співає...
Місто співає, а я хочу дихати.
Хочу вдихати осінь з твого волосся.
Навіть, коли світ закриває всі виходи.
Скажи через рік чи мені вдалося
Нагадати останню розмову віч на віч...
Коли ми пішли у різні світи.
Й залишили "наше" на завтра.
Й розпочали кар'єрно рости...
Чи потрібно було нам усе?
Поховали колишнє щастя.
Забули про "кохання", про "тебе", про "ми"...
Зате дізналися гуртяги зітхання.
5
0
424
Нічні розмови
Найщиріші розмови пізно вночі
Дві душі що прагнуть одне
Залишитися тут назавжди
Або хоча б доки хтось не засне
Тиха проста переписка
Так щоб не чути було серцЯ
Зранку +1 підписка
І знову цілий день вдає мерця
Щоб написати йому знову
Вночі у змучений район
А він чекає її мейла
Й підготував вже слів вагон.
В нічних розмовах відстань менша
Секунди створюють мости
І тут не має місця фальші
Ніч, як поштовх до простоти...
2
2
223
Ганьба...
Горіли сни й твої надії
І знову упавши на поріг
ти просишся за свої мрії:
За мрії жити і любить.
Та вже кінець, подруго, засинай.
Не бийся проти долі,
Хоча б увісні побачиш рай,
А там завжди є воля...
Та воля без кохання,
Без вічних перепон та докорів,
Без його невдоволенного зітхання,
Без вічних домагань....
Ти спи ,маленька, засинай,
Не гай часу дарма.
А з ранку знову близько допускай,
Всерівно в дзеркалі "ганьба"...
5
0
408
Вона засне...
Вона засне, а завтра не проснеться.
Вона залишиться в твоїх думках,
Вона навіки полонила серце
Ти не вберіг її, і знов програв...
Вона прокрадеться тобі у сон
Вона всміхнеться знов, як завжди.
А ти заміниш свій різкий тон
На тихий, ніжний, наче в танці.
Ти принесеш востаннє квіти,
"Привіт кохана, я прощаюсь"
А на порозі стоять твої вже діти
"Пробач та тут я не вагаюсь"
7
0
469
...
Моє серце. Візьми.
Забери його навіки.
Я без тебе не своя.
Ти мої єдині ліки.
Мій друже, зупини мене.
Зостанься на узбіччі.
Відчуй моє серце оголене.
Знайди себе на моєму перепліччі.
Мій друже, загої нестерпні рани
Поглянь на мене хоч би раз
Твої очі мов дзеркали
Ти мій останній шанс...
6
0
404
Відкрий мене ще сотню раз...
Твій подих в мене над вустами.
Моя рука у тебе у волоссі.
Цього моменту чекала я роками.
Зупини цей час. Я хочу тебе досі.
На талії твоя рука. Усе горить.
Моя сорочка полетіла вниз.
Не хочу зупинятися на мить.
Запам'ятай мене сьогодні.
Відкрий мене ще сотню раз...
3
0
338
ніжно...
Тихо падав вечірній сніг,
І мороз пробирався крізь двері...
Вона ніжно любила його,
Він її малював на папері.
Вона знала, що він десь там є,
Що чекає коли та приїде,
Що вже завтра напише "привіт"
І життя її знову розквітне...
Він малює її обличчя,
Рівно виводячи кирпатий носик,
З фото дивиться середньовіччя.
Він вже мріє про її дотик...
Він шукає її Інстаграм,
І боїться її передозу.
Вона- як приклад усім зіркам...
Він- знайшов свою єдину музу...
4
0
303
Твої відмінності мене так притягають...
Він любить чай, вона обожнює гарячу каву.
Він пише вірші, вона читає книги.
Його обурює тривалість карантину, вона радіє що зостанеться у тиші.
Він слухає рок, вона танцює джаз.
Він любить її жирок, вона і знов худає.
У світі кожен має власний шанс.
Відмінності так притягають...
4
0
325
На пам'ять тобі
Я на пам'ять залишу тобі душу.
Чисту, незайману, світлу...
Вона заповнить вечірню тишу,
Прокричить моїм голосом взимку.
Вона буде з тобою поруч:
У квітці, собаці, книжці.
Погляне з філіжанки кави,
Нагадає про себе у рисах обличчя
Тої дівчини, що подасть тобі каву.
І на мить ти згадаєш нашу розлуку
"Це ж та, яка так кохала.
Це та яку покохав..."
5
0
350
