ніжно...
stasijjka
Тихо падав вечірній сніг, І мороз пробирався крізь двері... Вона ніжно любила його, Він її малював на папері. Вона знала, що він десь там є, Що чекає коли та приїде, Що вже завтра напише "привіт" І життя її знову розквітне... Він малює її обличчя, Рівно виводячи кирпатий носик, З фото дивиться середньовіччя. Він вже мріє про її дотик... Він шукає її Інстаграм, І боїться її передозу. Вона- як приклад усім зіркам... Він- знайшов свою єдину музу...
2020-04-14 20:06:12
4
0
Інші вірші поета
Ганьба... Нічні розмови На пам'ять тобі Марення
Інші поети
رين
@mark_67
alisa45
@alisa45
MARI
@marsikitsme
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
3079
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2150