Життя - квадрат

step

Життя-квадрат, Хоч як не намагайся, Воно тебе щосили тисне в кут, Друзі твої голосять: "не здавайся!" Хоча й самі не вирвалися з пут... Вголос кричать,й самі себе чують, Здіймають руки,вказують дорогу, Чужою працею життя своє будують, Та ,сліпо,вірять в те,що служать Богу... А ті що зверху-ті давно зазнались, Коротко кажучи-смертним недоступні, Хоча й вони ,в свій час,багна тримались, Як решта люду в наші сірі будні, І так завжди,круговорот природній, Ті що колись були немов "свої", Ставши при грошах-падають в безодню, І живі люди - мов би й не живі...

2018-07-24 18:51:33

4

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Ірина Юрчак

Гарно😍

Відповісти

2018-07-24 19:26:09

1

step

@Ірина Юрчак ,Вдячний)😇

Відповісти

2018-07-24 19:27:08

Подобається

step

,спасибі😉

Відповісти

2018-07-25 15:04:42

Подобається

Схожі вірші

Всі

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

46

44

2649

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11527