"Не свій..."
Хтось бачить світ,а я його не бачу, Хтось б'ється в груди ніби він правий, Хтось бачить жах,і істерично плаче Хтось знавши правду -змовчить мов німий Я бачу страх,в очах своїх і в людських, При виді крові-хтось кидає брата Ми боїмося різних бід насущних, Ми боїмося зустрічі із катом... Ми боїмося шторму в час вечірній, Коли безпомічні пливем на кораблі, І в цей момент всі капітану вірні, Бо тільки він причалить до землі. Люди бояться,що настане "завтра", Яке не може впевненості дати, Хтось прогорить немов у лісі ватра, Втратить роботу й візьметься ридати. Для чого ж жити?Нащо всі ті муки? Для чого плакати,затамувавши біль? Життя прожити повне нудьги й скуки Й посеред "друзів" бути,як не свій?
2018-07-24 21:00:53
2
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
130
26
4501
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4617