Місто
Гуляє вітер по вулицях прохожих Серед будинків видніється світанок Яскраве сонце,день на інший схожий Із хвилюванням зустрічаєш ранок.. Відкривши очі,подих обривається Затамувавши в грудяг серця стук Фабрики дим,що в вікна пробирається І вухо ріже локомотива звук... Річки з калюж збираються в єдине Дири в асфальті як малі озера І знадобиться навіть не година Щоб утворилася мала гідросистема. І ніби гарно дивиться те місто З яким природа бориться невпинно І відійшовши падаєш у крісло Бо в цьому світі все для тебе дивно Перед каміном,де вогонь гадюкою Звиває дим,по швах тріщить поліно Його життя закінчується мукою А як твоє закінчиться людино? Так день за днем у роздумі глибокім Не зрозумівши сутності людської В єдину мить ти віднайдеш цей спокій А може й біль візьмеш на плечі свої.
2018-07-24 18:13:39
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Lady_with_Cat
Оо, як же я люблю цей вірш.
Відповісти
2018-07-24 19:46:58
1
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2184
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2064