Мораль і правда
Ми - суспільство без моралі, Бо мораль у кожного своя. Тим, що брешуть заради блага, Чесні поперек горла стали, Їм бути чесним - це вже злочин. А комусь, брехня - найтяжчий гріх. То де ж шукати правди? Де віднайти те єство світла, Що порухом пальця вкаже Хто правий в вічнім спорі. Не знаю й не знала я... Та відаю точно - нема його в суді, І не було... Та не виніть суддей, вони - теж люди З своїми демонами в голові. Люди, що, як і всі ми, Не відають, де правда. Не буть людям суддями людей! Правда багатогранна і необ'ятна, Як вічність, яку нам не пізнать.
2023-04-21 19:36:52
0
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2435
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4458