Мораль і правда
Ми - суспільство без моралі, Бо мораль у кожного своя. Тим, що брешуть заради блага, Чесні поперек горла стали, Їм бути чесним - це вже злочин. А комусь, брехня - найтяжчий гріх. То де ж шукати правди? Де віднайти те єство світла, Що порухом пальця вкаже Хто правий в вічнім спорі. Не знаю й не знала я... Та відаю точно - нема його в суді, І не було... Та не виніть суддей, вони - теж люди З своїми демонами в голові. Люди, що, як і всі ми, Не відають, де правда. Не буть людям суддями людей! Правда багатогранна і необ'ятна, Як вічність, яку нам не пізнать.
2023-04-21 19:36:52
0
0
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2929
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5922