Той, що ходить по канату
Той, що ходить по канату Сидить і бачить, як внизу, Очі за ним стежать пильно, Тужливі очі, повнії жалю. Вони сплять і бачать, Як канатоходець пада... Та ніхто не знає, Як же тут виспівують птахи, І кружляють весело хмарки. Що в небі світить сонце. І вітер наспівує мелодії Давно минувшої давнини. А хто зна, може й на краще, Що людей тута нема, Не юрмляться, не галасують, Спокій не порушують святий. Святе блаженство, що буває, Лиш на смертельній висоті.
2023-04-20 17:45:07
0
0
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
1715
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4176