Розділ 10. В цій темряві, ти – все, що я бачу…

З кухні відчувався смачний, приємний запах млинців. Чомусь, вона в кожному ароматі, звуці, в кожному шелестінні листя відчувала радість і щастя. Вона згадувала той вечір. Коли вони стояли там, на даху, вона відчувала його дихання і, дивлячись на зорі, їй перехоплювало дух. Дівчина, з усмішкою на обличчі, згадала їхню розмову:

-         Ого! Яка краса! – вигукнула дівчина.

-         Так… Змерзла? – запитав хлопець.

-         Ні… Вже… Вже темно…

-         Нічого… В цій темряві, ти – все, що я бачу…

Неля, вдихнувши цей приторний аромат з кухні, спустилася вниз. За столом сиділа Іра, мама стояла біля плити, а Мишко бігав по кухні, граючись літачком. До запаху млинців додався терпкий, гіркуватий аромат кави.

-         Доброго ранку, сонько! - посміхнулася Іра. - Чому це ти така щаслива? Усмішка від вуха до вуха! Невже, твій мажор тобі в коханні зізнався?

-         Іро! - вигукнула Неля і штовхнула сестру в плече.

-         А що? Нехай мама знає!

-         Що я маю знати? - поцікавилася Олена.

Іра почала розповідати "захоплюючу історію кохання", а Неля доїдала сніданок, підперши голову рукою.

-         Он як? - нарешті сказала мама і всміхнулася.

-         Я сьогодні від твого імені заповню анкету на сайті "Битва екстрасенсів". - мовила Неля.

-         Тобто? Я що, вгадала? - здивовано, але радісно вигукнула Іра.

Неля розсміялася і, закинувши на плече рюкзак, вийшла на вулицю. Там її вже чекав Макс. Дівчина посміхнулася йому, мимоволі забравши за вухо пасмо волосся. Зараз вона помітила, як він на неї дивиться. Якось… Захоплено… А може закохано? Він поцілував її в щоку і вони вирушили до школи. Краєм ока дівчина побачила, як Іра підійшла до вікна, підперла голову руками і замріяно посміхнулася.

 Неля і Макс йшли мовчки, тримаючись за руки. Їй було приємно бути поруч з ним. Його запах зводив з розуму. Аромат чоловічих парфумів доповнював їдкий запах сигарет,  а його недбало розчесане волосся лише прикрашало його образ. Мовчання тиснуло на голову. Хоча… Навіщо їм слова?

◊    ◊    ◊

-         Боже! Це ж круто! – вигукнула Люда, дізнавшись про нові відносини подруги. – Ти б бачила реакцію Ради на цю новину! Вона ледь не луснула від злості!

-         Так, Нелю… - посміхнувся Сашко. – Наш мажор раніше тільки до мажорок тягнувся. А тепер…

-         Знаєте, мені все одно, що думають інші! – мовила Неля. – І взагалі. Звідки ви знаєте, що я не мажорка?

Дівчина встала і, побачивши Макса, покинула друзів.

-         І він раніше її бісив. Чортівня якась! – сказав Сашко.

-         От відразу видно, що ти хлопець. – озвалась Люда. – Це кохання.

 

-         Уроки закінчились. Куди підемо? – запитала Неля.

-         В «Каштани»? – запропонував Макс.

-         Ходімо.

Зайшовши в кафе вони обрали столик і до них, цокаючи підборами, підбігла офіціантка.

-         Що замовите?

-         Два латте* і два тирамісу**! – замовила Неля.

-         Очікуйте.

-         А хто тобі сказав, що я буду латте? – запитав Макс.

-         А я в тебе і не питала. – хитро посміхнулася дівчина.

-         То ти капризна у мене? – з сарказмом мовив хлопець.

-         Доведеться потерпіти.

 

___________

*латте - кавовий напій родом з Італії, що складається з молока (італ. latte) і кави еспресо.

**Тирамісу - італійський десерт на основі сиру маскарпоне

-          Ех… важка моя доля. – зітхнув він.

Неля розсміялася. Через кілька хвилин прибігла офіціантка.

-         Ваше замовлення.

-         Дякую. – сказав Макс.

Вони ще довго сиділи, тримаючись за руки, цілуючись і розмовляючи про все на світі. Їм було так добре разом, що здавалося вони забули про час.

Раптом до кафе під`їхав великий дорогий джип.

-         От халепа… - мовив Макс, побачивши автомобіль.

-         Що таке? Хто це? – перелякано спитала Неля.

-         Батько… - відповів хлопець. – Щоб його…

З автомобіля вийшов чоловік, одягнений в строгий костюм. Він поправив краватку  і ввійшов в приміщення. Побачивши сина, чоловік підійшов до їхнього столика.

-         Що ти тут робиш? – строго запитав він.

-         Тату, я…

-         Знову з дівчатками розважаєшся?

-         Олександре Івановичу… - почала Неля.

-         Помовчи! Тобі вчитися треба! А ти побачення влаштовуєш! Ану в машину!

-         Тату! Мені треба особистий простір! – вигукнув Макс. – І взагалі! Я нікуди не піду!

-         Підеш! – чоловік штовхнув сина в бік виходу.

-         Макс! – вигукнула дівчина.

-         А ти! – Олександр ткнув її пальцем в груди. – Не дай Бог, побачу тебе біля нього!

Макс винувато глянув на дівчину і вийшов разом з батьком. Неля різко сіла на стілець. З очей потекли сльози. Вона почала плакати, прикривши обличчя руками. Скрип коліс. Макс поїхав…